Караван

Ми ідем, на дев'ятий день в нас закінчується вода.
Де не глянеш - один пісок, завойовує мов орда
Все - навколо і поміж нас, i стискає на шиї пальці час.

Кожну мить озираюсь я, - там немає ніхто води!
Із останіх ми сил ідем, всi забули: чому i куди...
Стiльки золота у мішках, але правда вже у моїх думках...

Караван! Я віддам тобі моє золото, бо воно обман.
Ти поведи мене туди, де чудодійної води - океан.

Ми ідем, на дев'ятий день в нас закінчуються слова.
Кожен раз - той самий міраж, тільки тінь кожен раз нова
Все зэявляється поміж нас i стискає на шиї пальці час...

Боже мій, я - нехочу так! Дай же сил не здаватися.
Я не бачив, куди пішов. Не хотів зупинятися.
Моє золото у мішках... Та життя моє - в твоїх руках...

Караван! Я віддам тобі моє золото, бо воно обман.
Ти поведи мене туди, де чудодійної води - океан.

Караван! Я віддам тобі моє золото, бо воно обман.
Ти поведи мене туди, де чудодійної води - океан.
Караван! Забирай назад своє золото, бо воно обман.
Ти поведи мене туди, де чудодійної води - океан.