Колискова

У суєті рухів, сірих машин звуків,
Я підніму руки, я вище за них…
Зі свого віконця ангела-охоронця
Прошу в лице сонця, з дитинства так звик…

Ситий від фальші, хочу втекти,
Змити все зайве і далі йти!
Не розгубити і донести
Чесні мотиви, чесні думки…

По м’язам і жилам
Бетонного тіла!

Коли ти внизу і сил вже нема..
Згадай, хто ми є! Згадай ці слова!
Ми – чаша надій,
Ми – неба вода,
Ми – зерна землі,
Ми – символ життя!!!

Програш

У суєті рухів, сірих машин звуків,
Я піднімав руки, я був вище за них…
Місто мене чуло, місто моїм було
І до землі гнуло…
Але я не стих!
Але я не стих!
Але я не стих!…
Але я не стих!!!

Коли ти внизу і сил вже нема..
Згадай, хто ми є! Згадай ці слова!
Ми – чаша надій,
Ми – неба вода,
Ми – зерна землі,
Ми – символ життя!!!