Обличчя
Кислотний дощ пішов, і ріки зревіли,
А я стояла на порозі дому в капцях одних.
Але й тоді мої надії живими
Все вибивали у думках моїх місце на всіх.
Та загриміло небо, в блискавок світлі
Я упізнала страшну і бліду знайому свою.
Вона завжди співає щось без ритму,
І плаче кров'ю, всіх лякає, але я не боюсь.
Обличчя її знайоме,
В шрамах і порізах, падаллю, і гар'ю тхне.
Обличчя її ненависне,
Скільки хочеш тисни, але не зламаєш мене.
Обличчя її знайоме...
Обличчя її ненависне,
Скільки хочеш тисни, але не зламаєш мене.
Вона сміється чорним сміхом над нами,
І їй волосся заміняють густі коси вогню.
Я особисто її пику зламаю,
Давай же разом. Мою страшну знайому війну
Лякає світло, вона тане від нього,
І міцна палиця хуяре прямо їй по хребту.
Штовхну її в могилу, ну що із того?
Бери лопату, закопаємо цю кляту війну.
Обличчя її знайоме,
В шрамах і порізах, падаллю, і гар'ю тхне.
Обличчя її ненависне,
Скільки хочеш тисни, але не зламаєш мене.
Обличчя її знайоме,
В шрамах і порізах, падаллю, і гар'ю тхне.
Обличчя її ненависне,
Скільки хочеш тисни, скільки хочеш тисни.
Обличчя її зникає
Під завалами землі.
Своїм потворам-хозяєвам
У пеклі передай привіт.
Привіт...
(Рускій ваєнний карабль, іді нахуй)