Не варта
Ось і все – перші дощі осінні Заливають ті дні, коли ми були щасливі...
Коли я був постійно поруч з тобою – Заливає ті дні холодною водою... Тихою ходою повертаюсь назад –
Крізь осінній туман, крізь листопад... Назад у весну, назад у літо –
Там було чим тішитись, було чому радіти...
Я заради тебе був готовий до всього – Всього великого, всього малого... Пірнути у море, стрибнути у небо –
Все тільки для тебе, тільки для тебе!
Не варта добрих слів,
Не гідна чистих сліз!
Втікай із моїх снів
У свій дрімучий ліс!
Я більше не люблю! –
Лунає звідусіль...
Я серце простромлю –
Я вирву звідти біль!...
Здавалося б все – потрібно забути! Щоб більше не бачити, більше не чути! Не притуляти, не притискатись!
Щоб більше ніколи не зустрічатись!... Відьма вона! – про тебе казали. –
Що б ти не дав – їй буде замало!
Та про інше кричало серце шалене –
Я кохаю тебе, тож іди до мене!
Життя пролітало в казковому ритмі, Сни кольорові, дні колоритні...
Все потонуло, захлинулось від бруду – Ти сипнула отрути, ти вдарила в груди...
Не варта добрих слів,
Не гідна чистих сліз!
Втікай із моїх снів
У свій дрімучий ліс!
Я більше не люблю! –
Лунає звідусіль...
Я серце простромлю –
Я вирву звідти біль!...